брехунець

брехуне́ць

-нця, ч., розм.

1》 Зменш. до брехун.

2》 заст., ірон. Адвокат.

3》 розм. Невеликий дворовий песик.

Значення в інших словниках

1. брехунець — брехуне́ць іменник чоловічого роду, істота брехун — про людину розм.  Орфографічний словник української мови
2. брехунець — БРЕХУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. 1. Зменш. до бреху́н. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (М. Старицький); [Романюк:] Треба допомогти гостям, щоб зустрічались не з якими-небудь брехунцями, а з людьми достойними (О.  Словник української мови у 20 томах
3. брехунець — брехуне́ць 1. радіоточка, стаціонарне радіо (ср, ст) 2. ірон., Знев. адвокат (ст)|| = адвокат  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. брехунець — Нця, ч. Радіоточка.  Словник сучасного українського сленгу
5. брехунець — 1 (-нця) ч.; крим., мол.; жарт. Радіо. Зранку й увечері "брехунець" грав новий гімн, створений відомим гімнотворцем сучасності <...> (І. Павлюк Біографія дерева). ПСУМС, 9; СЖЗ, 20. 2 (-нця) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган.  Словник жарґонної лексики української мови
6. брехунець — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
7. брехунець — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.  Словник синонімів української мови
8. брехунець — Брехуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -хунці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. брехунець — БРЕХУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. 1. Зменш. до бреху́н. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (Стар., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
10. брехунець — Брехунець, -нця м. 1) ум. отъ брехун. 2) Адвокатъ (насмѣшливо). Брехунець в судах забреше. Щог. В. 54.  Словник української мови Грінченка