Значення в інших словниках
-
вигримляти —
вигримля́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
вигримляти —
-яє і вигримувати, -ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вигримляти —
ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є, ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Здалека грім вигримляв (Марко Вовчок); Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (К. Гордієнко); Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
вигримляти —
ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
вигримляти —
ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є і ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Здалека грім вигримляв (Вовчок, І, 1955, 158); Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (Горд., І, 1959, 485); Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (Гончар, III, 1959, 316).
Словник української мови в 11 томах