Великий тлумачний словник сучасної мови

вигримляти

вигримля́ти

-яє і вигримувати, -ує, недок., розм.

Раз у раз гриміти, гуркотіти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вигримляти — вигримля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. вигримляти — ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є, ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Здалека грім вигримляв (Марко Вовчок); Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (К. Гордієнко); Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
  3. вигримляти — див. гриміти  Словник синонімів Вусика
  4. вигримляти — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. вигримляти — ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є і ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Здалека грім вигримляв (Вовчок, І, 1955, 158); Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (Горд., І, 1959, 485); Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (Гончар, III, 1959, 316).  Словник української мови в 11 томах