вигримляти

ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є і ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти.

Здалека грім вигримляв (Вовчок, І, 1955, 158);

Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (Горд., І, 1959, 485);

Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (Гончар, III, 1959, 316).

Значення в інших словниках

1. вигримляти — вигримля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вигримляти — -яє і вигримувати, -ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигримляти — ВИГРИМЛЯ́ТИ, я́є, ВИГРИ́МУВАТИ, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти. Здалека грім вигримляв (Марко Вовчок); Вдалині вигримляв грім, докотився глухий, гуркітливий (К. Гордієнко); Десь у гірських глибинах глухо вигримував бій (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. вигримляти — див. гриміти  Словник синонімів Вусика
5. вигримляти — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови