Значення в інших словниках
-
відрубник —
відрубни́к іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
-
відрубник —
-а, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відрубник —
ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, який вийшов із громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, селяни вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції...
Словник української мови у 20 томах
-
відрубник —
ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, що вийшов з громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, вони [селяни] вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції...
Словник української мови в 11 томах