відрубник

відрубни́к

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Значення в інших словниках

1. відрубник — -а, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відрубник — ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, який вийшов із громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, селяни вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції...  Словник української мови у 20 томах
3. відрубник — див. одинокий  Словник синонімів Вусика
4. відрубник — ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, що вийшов з громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, вони [селяни] вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції...  Словник української мови в 11 томах