Значення в інших словниках
-
гирявий —
ги́рявий прикметник діал.
Орфографічний словник української мови
-
гирявий —
-а, -е, діал. 1》 зневажл. Зі стриженою, бритою головою. || у знач. ім. гирявий, -вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова. || Вбогий, нужденний. 2》 рідко. Важкий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гирявий —
ГИ́РЯВИЙ, а, е, діал. 1. зневажл. Зі стриженою, бритою головою. Не вспіє гирява дівка й коси собі заплести (як ми вернемось додому) (Номис); Гирявий, як огірок, він хвацько закручував вуса...
Словник української мови у 20 томах
-
гирявий —
ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину).
Словник синонімів української мови
-
гирявий —
Ги́рявий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гирявий —
ГИ́РЯВИЙ, а, е, діал. 1. зневажл. З стриженою, бритою головою. Не вспіє гирява дівка й коси собі заплести (як ми вернемось додому) (Номис, 1864, № 13885); // У знач. ім. ги́рявий, вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова.
Словник української мови в 11 томах
-
гирявий —
Гирявий, -а, -е 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш, гирявий. Лебед. у. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. Н. Вол. у. гирявий горщик — съ отбитымъ верхнимъ ободкомъ. Мнж. 171.
Словник української мови Грінченка