Значення в інших словниках
-
городець —
горо́дець іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
городець —
-дця, ч. Зменш.-пестл. до город.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
городець —
ГОРОДЕ́ЦЬ, дцю́, ч., іст. Огороджене й укріплене поселення. Козаки ставили собі для безпеки від Татар “городці й засіки чи .. січі” в придатних місцях (М. Грушевський); Вони побудували городець в ім'я свого найстаршого брата і назвали його Київ (О.
Словник української мови у 20 томах
-
городець —
Горо́дець, горо́дця, -дцеві; -ро́дці, -дців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
городець —
ГОРО́ДЕЦЬ, дця, ч. Зменш.-пестл. до горо́д. Катерина засміялася, розшукала лопату й граблі і пішла перекопувати свій городець (Перв., Материн.. хліб, 1960, 182).
Словник української мови в 11 томах
-
городець —
Городець, -дця м. ум. отъ город.
Словник української мови Грінченка