Значення в інших словниках
-
доброзичливець —
добрози́чли́вець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
доброзичливець —
(чий) прихильник, симпатик, с. добрий геній чий.
Словник синонімів Караванського
-
доброзичливець —
-вця, ч. Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
доброзичливець —
ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь. Білогруд в душі був мрійником і доброзичливцем (Ю. Бедзик, Полки..
Словник української мови в 11 томах