доброзичливець

добрози́чли́вець

-вця, ч.

Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. доброзичливець — добрози́чли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. доброзичливець — (чий) прихильник, симпатик, с. добрий геній чий.  Словник синонімів Караванського
3. доброзичливець — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
4. доброзичливець — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь. Білогруд в душі був мрійником і доброзичливцем (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах