доброзичливець

ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь.

Білогруд в душі був мрійником і доброзичливцем (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 8);

Йому стало шкода свого колишнього доброзичливця, шкода, що в нього все так погано склалось (Гур., Життя.., 1954, 287).

Значення в інших словниках

1. доброзичливець — добрози́чли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. доброзичливець — (чий) прихильник, симпатик, с. добрий геній чий.  Словник синонімів Караванського
3. доброзичливець — -вця, ч. Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доброзичливець — див. Добрий  Словник синонімів Вусика