мріти —
мрі́ти 1 дієслово недоконаного виду ледве виднітися мрі́ти 2 дієслово недоконаного виду мріяти розм.
Орфографічний словник української мови
мріти —
МРІТИ – МРІЯТИ Мріти. 1. Ледве виднітися; бовваніти. Он на кінці виднокруга мріє село (Олена Пчілка); Мріють у тремтячому мареві далекі села (Григорій Тютюнник); А на високій горі ще довго-довго мріла тендітна постать дівчини (П.Колесник). 2. Світати.
Літературне слововживання
мріти —
I мріє; мин. ч. мрів, мріла, мріло; недок. 1》 Ледве виднітися; бовваніти (у 1 знач.). || Ледве світитися. || Мерехтіти (у 1 знач.). 2》 безос., рідко. Те саме, що світати. II мрію, мрієш, недок., розм. Те саме, що мріяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мріти —
МРІ́ТИ¹, мрі́є; мин. ч. мрів, мрі́ла, ло; недок. 1. Ледве виднітися; бовваніти (у 1 знач.). На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море Широке, синіє; За могилою могила, А там – тілько [тільки] мріє (Т.
Словник української мови у 20 томах
мріти —
МРІ́ТИ¹, мрі́є; мин. ч. мрів, мрі́ла, ло; недок. 1. Ледве виднітися; бовваніти (у 1 знач.). На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море Широке, синіє; За могилою могила, А там — тілько мріє (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
мріти —
Мріти, мрію, -єш гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 82. За могилою могила, а там тільки мріє. Шевч. 8. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. н. п. Діти мріли в сутінку. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка