бездільник

безді́льник

-а, ч., рідко.

Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар.

Значення в інших словниках

1. бездільник — див. лінивець  Словник чужослів Павло Штепа
2. бездільник — БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Г. Квітка-Основ'яненко); За друзями рушили й більшість бездільників, що стояли довкола (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
3. бездільник — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
4. бездільник — БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
5. бездільник — Бездільник, -ка м. Лѣнтяй; бездѣятельный. Желех.  Словник української мови Грінченка