бешкетник

бешке́тник

-а, ч.

Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету.

|| Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує.

Значення в інших словниках

1. бешкетник — (той, хто порушує порядок) скандаліст, галабурдник, зірвиголова, буян, (завдає шкоди) шибеник, задирака, жарт. опришко.  Словник синонімів Полюги
2. бешкетник — бешке́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. бешкетник — Скандаліст, баламут, урвиголова, зайдиголова, паливода, галабурдник, галабурда; (- дитину) збитошник, урвитель, сил. шибеник, шибайголова, д. отряха, (у школі) порушник дисципліни; пор. ХУЛІГАН.  Словник синонімів Караванського
4. бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Впіймати бешкетника не вдалось (О. Донченко); Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О.  Словник української мови у 20 томах
5. бешкетник — I архарівець, архаровець, баламутник, башибузук, безпардонник, безпутний, безпутник, бешкетливий, бешкетний, бешкетуватий, босил, брикун, брикунець (про дітей), брикунчик (т.с.  Словник синонімів Вусика
6. бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.  Словник синонімів української мови
7. бешкетник — Бешке́тник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Ільч., Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Донч.  Словник української мови в 11 томах