вередити

вереди́ти

-джу, -диш, недок., перех.

Завдавати болю, уражати хворе місце.

Значення в інших словниках

1. вередити — вереди́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вередити — ВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що, заст. Ушкоджувати, завдавати болю, вражати хворе місце. Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Панас Мирний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. вередити — Шкодувати, пошкодувати  Словник застарілих та маловживаних слів
4. вередити — див. ятрити  Словник синонімів Вусика
5. вередити — Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. вередити — Вереди́ти, -джу́, -ре́диш, -ре́дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вередити — ВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. Завдавати болю, уражати хворе місце. Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Мирний, III, 1954, 77); *Образно. [Пріська:] Де ж вона, бідна, була до сього часу?...  Словник української мови в 11 томах
8. вередити — Вередити, -джу, -диш гл. Мѣшать, препятствовать, вредить. Угор.  Словник української мови Грінченка