вередити
ВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що, заст.
Ушкоджувати, завдавати болю, вражати хворе місце.
Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Панас Мирний);
* Образно. [Пріська:] Де ж вона, бідна, була до сього часу? [Пилип:] Не питав, дочко, не питав. Не хотілося болячки вередить (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)