вершник
ве́ршник
-а, ч.
1》 Людина, що їде верхи на коні; верхівець.
2》 тільки мн., іст. Один із привілейованих станів у Стародавньому Римі та Стародавній Греції, з якого формувалася кіннота.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиве́ршник
-а, ч.
1》 Людина, що їде верхи на коні; верхівець.
2》 тільки мн., іст. Один із привілейованих станів у Стародавньому Римі та Стародавній Греції, з якого формувалася кіннота.
Великий тлумачний словник сучасної української мови