височіти

височі́ти

-чить і -чіє, недок.

1》 Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось.

2》 перен. Вирізнятися з-поміж інших визначними досягненнями, видатними особливостями.

Значення в інших словниках

1. височіти — височі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. височіти — [виесоуч’ітие] -сочит' і -ч'ійеи  Орфоепічний словник української мови
3. височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище від чогось. Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (М. Трублаїні); Височить гора Чернеча В ранішній імлі... (М.  Словник української мови у 20 томах
4. височіти — див. височитися  Словник синонімів Вусика
5. височіти — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко...  Словник синонімів української мови
6. височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Виділятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. Височить гора Чернеча В ранішній імлі… (Шпак, Вибр., 1952, 87); Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (Трубл.  Словник української мови в 11 томах