Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
внуччин —
вну́ччин прикметник рідко
Орфографічний словник української мови
внуччин —
ВНУ́ЧЧИН (ОНУ́ЧЧИН, рідко УНУ́ЧЧИН), а, е. 1. Належний онуці. – Не дам! То не моє, то внуччине (М. Коцюбинський). 2. Стос. до онуки. Внуччин чоловік міг би скопати город чи полагодити кран (із журн.); Онуччине весілля.
Словник української мови у 20 томах
внуччин —
ВНУ́ЧЧИН (ОНУ́ЧЧИН, рідко УНУ́ЧЧИН), а, е. Належний онуці. — Не дам! То не моє, то внуччине (Коцюб., І, 1955, 94).
Словник української мови в 11 томах