войовниця

войовни́ця

-і.

Жін. до войовник.

Значення в інших словниках

1. войовниця — войовни́ця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. войовниця — ВОЙОВНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до войовни́к. Камілла – страшна войовниця, І знахурка, і чарівниця (І. Котляревський); Серед спалених начервоно скель доживають вільні войовниці в безнадійнім бою за жіночу долю (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. войовниця — ВОЙОВНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до войовни́к. Камилла… войовниця, І знахурка, і чарівниця (Котл., І, 1952, 197); Його [Зевса] улюблена дочка Афіна змальована в "Іліаді" і "Одіссеї" як грізна войовниця (Іст. стар. світу, 1957, 77).  Словник української мови в 11 томах
4. войовниця — Войовниця, -ці ж Воительница. Камилла страшна войовниця і знахурка, і чарівниця. Котл. Ен. IV. 71.  Словник української мови Грінченка