войовниця
ВОЙОВНИ́ЦЯ, і, ж., заст.
Жін. до войовни́к.
Камілла – страшна войовниця, І знахурка, і чарівниця (І. Котляревський);
Серед спалених начервоно скель доживають вільні войовниці в безнадійнім бою за жіночу долю (Н. Королева);
Тримаючи дружину за руку, Богдан обійшов постамент довкола .. Вони довго вдивлялися в обличчя матері з дитям .. То був віковічний образ матері-України – дівчини-войовниці (О. Бердник);
Улюблена дочка Зевса Афіна змальована в “Іліаді” і “Одіссеї” як грізна войовниця (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)