вселення

все́лення

(уселення), -я, с.

Дія за знач. вселити.

Значення в інших словниках

1. вселення — все́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вселення — ВСЕ́ЛЕННЯ (УСЕ́ЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. всели́ти і всели́тися. Там переважно мешкали російськомовні, якісь офіцери з родинами, генерали, всяке начальство – ті, для яких ми і через півстоліття після їхнього вселення залишалися “мєстнимі” (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. вселення — ВСЕ́ЛЕННЯ (УСЕ́ЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. всели́ти.  Словник української мови в 11 томах