гнійний

гнійни́й

-а, -е.

Прикм. до гній 1). Гнійні виділення.

|| Який гноїться; з гноєм; з якого виділяється гній.

Гнійна інфекція — запальний процес різної локалізації і характеру, викликаний гноєтворною мікробною флорою.

Значення в інших словниках

1. гнійний — гнійни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гнійний — ГНІЙНИЙ – ГНОЙОВИЙ Гнійний. Який стосується гною як продукту гниття тканини живого організму: гнійні виділення, гнійна виразка, гнійна інфекція, гнійна рана, гнійний запальний процес, гнійний отит, гнійне запалення суглоба. Гнойовий.  Літературне слововживання
3. гнійний — ГНІЙНИ́Й, а́, е́, вет., мед. Прикм. до гній 1. Основними симптомами при стрептококовому фарингіті є болі в горлі, підвищення температури тіла, гнійні виділення на мигдаликах і збільшення лімфатичних вузлів (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. гнійний — див. гнилий  Словник синонімів Вусика
5. гнійний — ГНІЙНИ́Й (який гноїться, з гноєм), ГНОЇ́СТИЙ, ГНОЯНИ́Й діал.; КАПРА́ВИЙ (КОПРА́ВИЙ) (про очі). Рану гнійну сукровичну Гоїти треба ножем, Щоб решта лишилась здорова (М. Зеров); Ноги їй вкрилися гноїстими ранами (З. Тулуб); Солоху напала віспа,..  Словник синонімів української мови
6. гнійний — Гні́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гнійний — ГНІЙНИ́Й, а́, е́. Прикм. до гній 1. Гнійні виділення; //Який гноїться; з гноєм; з якого виділяється гній. Квітки і олію лаванди з давніх-давен застосовують при лікуванні гнійних ран, опіків та ревматизму (Ол. та ефір. культ., 1956, 308).  Словник української мови в 11 томах
8. гнійний — Гнійний, -а, -е 1) Навозный, унавоженный. Гнійне поле. Камен. у. 2) Гнойный.  Словник української мови Грінченка