головнокомандуючий

головнокома́ндуючий

-чого, ч.

Те саме, що головнокомандувач.

Значення в інших словниках

1. головнокомандуючий — головнокома́ндуючий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Те саме, що головнокома́ндувач. Кожний рід військ має свого начальника, а понад тими поодинокими начальниками стоїть головнокомандуючий (С. Тудор); [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (П. Кочура).  Словник української мови у 20 томах
3. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах