гончий
го́нчий
-а, -е.
1》 мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак).
|| у знач. ім. гончий, -чого, ч.; гонча, -чої, ж. Собака цієї породи.
2》 перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач.) за ким-, чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови