добуток

добу́ток

-тку, ч.

1》 Те, що одержано, добуто працею.

2》 мат. Число, одержане після множення.

Значення в інших словниках

1. добуток — добу́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. добуток — ДОБУ́ТОК, тку, ч. 1. Те, що одержано, добуто працею. Товариство почало виходити з куреня, здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Мирний, І, 1954, 349); Я й без вас добуток маю: Ш’ю черевики восени...  Словник української мови в 11 томах
3. добуток — Добуток, -тку м. Пріобрѣтеніе. добутки. Приплодъ (ягнята, телята). Шух. І. 36.  Словник української мови Грінченка