зачучверілий

зачу́чверілий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до зачучверіти.

Значення в інших словниках

1. зачучверілий — зачу́чверілий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зачучверілий — див. поганий; слабий  Словник синонімів Вусика
3. зачучверілий — ЗАЧУ́ЧВЕРІЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що зачу́чверений. Жінчина рідня ніколи не радувала Аркадія Валеріановича — ці золотушні пагони старовинного дворянського роду нездатні були дати хоч який-небудь зачучверілий цвіт на теперішній землі (Стельмах, Хліб.., 1959, 290).  Словник української мови в 11 томах