зирк

присудк. сл., розм.

1》 Уживається за знач. зиркнути.

2》 Уживається для вираження раптовості, несподіваності настання або вияву чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. зирк — зирк присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. зирк — Зирк, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. зирк — ЗИРК, присудк. сл., розм. 1. Уживається за знач. зи́ркнути. За стіл сіла обідати [дівчина], а сама у віконце усе зирк та зирк, чи не йде Василь (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
4. зирк — Зирк! меж. Глядь! Зирк! Горпина стоїть на хатньому порозі. МВ. ІІ. 27.  Словник української мови Грінченка