клинопис

клино́пис

-у, ч.

Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь.

|| Текст, написаний таким письмом.

Значення в інших словниках

1. клинопис — клино́пис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клинопис — КЛИНО́ПИС, у, ч. Тип письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь. Чи не за нею він і сумує, задумливо задивившись іноді на млинове коло, на клинопис отих зарубок, залишених кимось на граніті? (О.  Словник української мови у 20 томах
3. клинопис — • клинопис , клинописне письмо — система письма, якою користувалися старод. народи Передньої Азії. Знаки в К. мали клиноподібну форму, видавлювали їх на сирій глині прямокутною паличкою або вирубували на камені. Системи К. застосовувалися прибл. з кін.  Українська літературна енциклопедія
4. клинопис — Спосіб письма, який полягав у вичавлюванні на глині комбінацій клиноподібних рисочок; виник у Шумері бл. IV тис. до н.е.; спочатку ідеографічне письмо (протописемність), із середини III тис. до н.е. словесно-складове; розшифрування к. започаткували Ґ.Ф. Ґротефенд (1802) та К. Лассен (1836).  Універсальний словник-енциклопедія
5. клинопис — КЛИНО́ПИС, у, ч. Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь. Спочатку урарти зображали слова малюнками. Потім вони перейняли в ассірійців клинопис (Іст.  Словник української мови в 11 томах