клинопис
КЛИНО́ПИС, у, ч.
Тип письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь.
Чи не за нею він і сумує, задумливо задивившись іноді на млинове коло, на клинопис отих зарубок, залишених кимось на граніті? (О. Гончар);
Вже сьогоднішньому вкраїнському городянинові знаковий код предківської писанки чи вишиванки казав би не більше, ніж клинопис шумерських табличок (О. Забужко);
Спочатку урарти зображали слова малюнками. Потім вони перейняли в ассирійців клинопис (з навч. літ.);
// Текст, написаний таким письмом.
Перестарілого халдея привели попід руки, й він, прочитавши клинопис по-арамейському й по-перськи, переклав його на грецький лад (І. Білик);
Колись до них [скіфів] жили тут кімерійці, ті, що про них писав іще Гомер, а щонайперш – згадали ассирійці в клинописах ще хтозна-яких ер (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)