клинопис
КЛИНО́ПИС, у, ч. Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь.
Спочатку урарти зображали слова малюнками. Потім вони перейняли в ассірійців клинопис (Іст. СРСР, І, 1957, 14);
// Текст, написаний таким письмом.
Існує думка, що згадувана в ассірійському клинопису країна Гамірра знаходилась у східній частині Каппадокії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 112).
Словник української мови (СУМ-11)