Великий тлумачний словник сучасної мови

колюччя

колю́ччя

-я, с.

Збірн. до колючка 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. колюччя — колю́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. колюччя — КОЛЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до колю́чка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (С.  Словник української мови у 20 томах
  3. колюччя — КОЛЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до колю́чка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (Вас., III, 1960, 222).  Словник української мови в 11 томах