Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
корінчик —
корі́нчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
корінчик —
КОРІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до ко́рінь 1. За кожним листочком і корінчиком доглядали, як тільки зійшли буряки (В. Кучер); Шаман сів коло жарівниці, підібгавши обидві ноги, взяв до рук дудку, кинув на жар кілька корінчиків...
Словник української мови у 20 томах
корінчик —
КОРІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ко́рінь 1, 2. За кожним листочком і корінчиком доглядали, як тільки зійшли буряки (Кучер, Дорога.., 1958, 212); *У порівн. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова (Фр., IV, 1950, 134).
Словник української мови в 11 томах
корінчик —
Корінчик, -ка м. ум. отъ корінь.
Словник української мови Грінченка