монокок

моноко́к

-а, ч.

Безкаркасний фюзеляж літаків, що складається лише з обшивки.

Значення в інших словниках

1. монокок — моноко́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. монокок — моноко́к (франц. monocoque, від грец. μόνος – один і франц. coque – шкаралупа, корпус) безкаркасний фюзеляж літаків, що складається лише з обшивки.  Словник іншомовних слів Мельничука