наврочений

навро́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до наврочити.

|| наврочено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. наврочений — навро́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наврочений — НАВРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до навро́чити. Огир твій – він наврочений... попсований... Хтось погане око на нього поклав... (Ю. Логвин); // у знач. прикм. * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. наврочений — Навро́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. наврочений — НАВРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навро́чити. *У порівн. Зашкрябало щось, видно, їжака в носі, бо став нараз, мов наврочений, і сердечно чхнув собі, аж луна пішла лісом (Козл., Мандрівники, 1946, 12); // навро́чено, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах