нарядний

наря́дний

I -а, -е.

1》 Святково, гарно одягнений.

|| Гарно прибраний, оздоблений.

|| З гарними барвами, формами, з красивим пір'ям, красивою шерстю (про природу, тварин, птахів).

2》 Гарний, пишний (про вбрання).

II -а, -е.

Стос. до наряду (див. наряд II 1), 2)).

|| у знач. ім. нарядна, -ної, ж. Приміщення, де виписуються, даються наряди на роботу.

Значення в інших словниках

1. нарядний — наря́дний 1 прикметник гарно одягнений; пишний наря́дний 2 прикметник від: наряд — документ  Орфографічний словник української мови
2. нарядний — Гарновбраний, чепурний, пишний, хупавий, ошатний, шатний, див. піжон, франт, стиляга  Словник чужослів Павло Штепа
3. нарядний — НАРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Святково, гарно одягнений. – О, та який ви прийшли нарядний, урочистий! (О. Донченко); // Гарно прибраний, оздоблений.  Словник української мови у 20 томах
4. нарядний — ОША́ТНИЙ (гарно, святково одягнений), НАРЯ́ДНИЙ, СТРІ́ЙНИЙ розм., ОДЯГНИ́Й розм. рідко; ВИ́РЯДЖЕНИЙ, РОЗРЯ́ДЖЕНИЙ розм., ВИ́ЧЕПУРЕНИЙ розм., РОЗЧЕПУ́РЕНИЙ розм. (надто гарно, підкреслено пишно); ВИ́ФРАНЧЕНИЙ (претензійно); ПРИОДЯ́ГНЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. нарядний — НАРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Святково, гарно одягнений. — О, та який ви прийшли нарядний, урочистий! (Донч., V, 1957, 478); // Гарно прибраний, оздоблений.  Словник української мови в 11 томах