Великий тлумачний словник сучасної мови

незвичайно

незвича́йно

Присл. до незвичайний.

|| у знач. присудк. сл. Не прийнято.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. незвичайно — незвича́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. незвичайно — [неизвиечайно] присл.  Орфоепічний словник української мови
  3. незвичайно — НЕЗВИЧА́ЙНО. Присл. до незвича́йний. Незвичайно вітер свище серед потоптаних могил (М. Упеник); Бійці заніміли, вражені: так незвичайно, моторошно, дико вирвалася та пісня серед цієї крові, вогню й загального напруження (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. незвичайно — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.  Словник синонімів української мови
  5. незвичайно — Незвича́йно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. незвичайно — НЕЗВИЧА́ЙНО. Присл. до незвича́йний. Незвичайно вітер свище серед потоптаних могил (Уп., Вірші.., 1957, 14); Бійці заніміли, вражені: так незвичайно, моторошно, дико вирвалася та пісня серед цієї крові, вогню й загального напруження (Гончар, III, 1959...  Словник української мови в 11 томах
  7. незвичайно — Незвичайно нар. 1) Необыкновенно, необычайно, необычно. 2) Невѣжливо, неприлично.  Словник української мови Грінченка