незвичайно

НЕЗВИЧА́ЙНО.

Присл. до незвича́йний.

Незвичайно вітер свище серед потоптаних могил (М. Упеник);

Бійці заніміли, вражені: так незвичайно, моторошно, дико вирвалася та пісня серед цієї крові, вогню й загального напруження (О. Гончар);

Все на цій постаті свідчило про незвичайно скромний її спосіб життя (І. Франко);

– Я вже сьогодні йому й руки не подала, – каже раз мати, – вирядивши Саєнка. – Незвичайно зробили... Саєнко – чоловік як слід (Панас Мирний);

// у знач. присудк. сл. Не прийнято.

Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Зміркуй лише сама: дізнатись можуть люди... Неслава, поговір – і що з тобою буде? Отак любитися – це ж незвичайно, гріх! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Значення в інших словниках

1. незвичайно — незвича́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. незвичайно — [неизвиечайно] присл.  Орфоепічний словник української мови
3. незвичайно — Присл. до незвичайний. || у знач. присудк. сл. Не прийнято.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незвичайно — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.  Словник синонімів української мови
5. незвичайно — Незвича́йно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. незвичайно — НЕЗВИЧА́ЙНО. Присл. до незвича́йний. Незвичайно вітер свище серед потоптаних могил (Уп., Вірші.., 1957, 14); Бійці заніміли, вражені: так незвичайно, моторошно, дико вирвалася та пісня серед цієї крові, вогню й загального напруження (Гончар, III, 1959...  Словник української мови в 11 томах
7. незвичайно — Незвичайно нар. 1) Необыкновенно, необычайно, необычно. 2) Невѣжливо, неприлично.  Словник української мови Грінченка