норматив

нормати́в

-у, ч., спец.

1》 Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь.

Гігієнічний норматив — кількісний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рівень фізичних, хімічних, біологічних чинників навколишнього та виробничого середовища.

2》 Універсальна, широко поширена норма, яка стосується переважно питомих витрат сировини на одиницю кількості продукції та на інші одиниці, які характеризують об'єкт споживання ресурсів.

Економічний норматив — узагальнююча норма, встановлена для широкого кола однорідних економічних показників.

Норматив обігових коштів — нормативний залишок товарно-матеріальних цінностей і витрат підприємства в грошовому обчисленні, необхідний для його нормальної роботи.

Значення в інших словниках

1. норматив — нормати́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. норматив — [норматиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў  Орфоепічний словник української мови
3. норматив — НОРМАТИ́В, у, ч., спец. Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь. Нормативи щодо температури, вологості...  Словник української мови у 20 томах
4. норматив — нормати́в (від лат. normatio – впорядкування) економічний, технічний або інший показник норм, відповідно до|яких виконується будь-яка робота.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. норматив — НОРМАТИ́В, у, ч., спец. Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь...  Словник української мови в 11 томах