німуватий

німува́тий

-а, -е, заст.

1》 Який запинається.

2》 Мовчазний.

Значення в інших словниках

1. німуватий — німува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. німуватий — НІМУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який мало говорить; мовчазний, мовчазливий. 2. заст. Який заїкається; заїкуватий.  Словник української мови у 20 томах
3. німуватий — Німува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. німуватий — Німува́тий, -а, -е 1) Заикающійся. 2) Молчаливый.  Словник української мови Грінченка