німуватий

НІМУВА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який мало говорить; мовчазний, мовчазливий.

2. заст. Який заїкається; заїкуватий.

Значення в інших словниках

1. німуватий — німува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. німуватий — -а, -е, заст. 1》 Який запинається. 2》 Мовчазний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. німуватий — Німува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. німуватий — Німува́тий, -а, -е 1) Заикающійся. 2) Молчаливый.  Словник української мови Грінченка