Великий тлумачний словник сучасної мови

обеззвучувати

обеззву́чувати

див. обеззвучити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обеззвучувати — обеззву́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. обеззвучувати — ОБЕЗЗВУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЕЗЗВУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Усувати (усунути) звук; робити беззвучним, тихим.  Словник української мови у 20 томах