Великий тлумачний словник сучасної мови

одубілий

одубі́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до одубіти.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. одубілий — одубі́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. одубілий — ОДУБІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до одубі́ти. Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (І. Франко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  3. одубілий — МЕ́РЗЛИЙ (який загинув або дуже застиг від морозу), ЗАМЕ́РЗЛИЙ, ЗМЕ́РЗЛИЙ, ЗАДУБІ́ЛИЙ розм., ОДУБІ́ЛИЙ розм. На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Панас Мирний)...  Словник синонімів української мови
  4. одубілий — ОДУБІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одубі́ти. Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (Фр., II, 1950, 93); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах