Великий тлумачний словник сучасної мови

окремішній

окре́мішній

діал. окромішній, -я, -є.

1》 Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий.

2》 Те саме, що окремий 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. окремішній — окре́мішній прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
  2. окремішній — ОКРЕ́МІШНІЙ, діал. ОКРО́МІШНІЙ, я, є. 1. Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий. Вона була смуглява, але в неї була краса якась окремішня, нагадуюча красуню в книзі Соломона “Пісня піснів [пісень]” (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
  3. окремішній — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М.  Словник синонімів української мови
  4. окремішній — Окре́мі́шній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. окремішній — ОКРЕ́МІШНІЙ, діал. ОКРО́МІШНІЙ, я, є. 1. Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий. Вона була смуглява, але в неї була краса якась окремішня, нагадуюча красуню в книзі Соломона "Пісня піснів [пісень]" (Н.-Лев., IV, 1956, 37).  Словник української мови в 11 томах