окремішній

ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Був Галайда, як і завжди, за самостійну Україну (В. Сосюра); Поодинокі виступи (селян) були легко придушені місцевою поліцією (М. Стельмах); Каносса (замок).. становила собою мовби окремішній самодостатній світ (П. Загребельний); Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка); В якійсь чудній мішанині неслись перед ним обривки гадок, незв'язані, роз'єднані (Г. Хоткевич); Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано (Леся Українка); У національних, у політичних, соціальних, літературних інтересах галичани розійшлися з поляками.. На всі ці інтереси вони мають свої окрімні права й інституції (М. Драгоманов).

Значення в інших словниках

1. окремішній — окре́мішній прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. окремішній — діал. окромішній, -я, -є. 1》 Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий. 2》 Те саме, що окремий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окремішній — ОКРЕ́МІШНІЙ, діал. ОКРО́МІШНІЙ, я, є. 1. Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий. Вона була смуглява, але в неї була краса якась окремішня, нагадуюча красуню в книзі Соломона “Пісня піснів [пісень]” (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. окремішній — Окре́мі́шній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. окремішній — ОКРЕ́МІШНІЙ, діал. ОКРО́МІШНІЙ, я, є. 1. Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий. Вона була смуглява, але в неї була краса якась окремішня, нагадуюча красуню в книзі Соломона "Пісня піснів [пісень]" (Н.-Лев., IV, 1956, 37).  Словник української мови в 11 томах