орієнтир

орієнти́р

-а, ч.

1》 Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості.

|| Спеціальний вказівний прилад, покажчик.

2》 перен. Те, що служить за взірець для наслідування, на що хто-небудь рівняється.

Значення в інших словниках

1. орієнтир — орієнти́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. орієнтир — Напрямна, указівка, дороговказ  Словник чужослів Павло Штепа
3. орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. 1. Примітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план .. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (О.  Словник української мови у 20 томах
4. орієнтир — орієнти́р (від нім. orientieren – орієнтувати) 1. Покажчик. 2. Окремий предмет на місцевості (дерево тощо), за допомогою якого можна визначити своє місцеперебування.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план.. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (Довж.  Словник української мови в 11 томах