поблукати

поблука́ти

-аю, -аєш, док.

Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку.

|| Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку.

|| Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування.

Значення в інших словниках

1. поблукати — поблука́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поблукати — ПОБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. поблукати — блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому. Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому.  Фразеологічний словник української мови
4. поблукати — ПОБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. поблукати — Поблука́ти, -ка́ю, -єш гл. Поблуждать, побродить, поскитаться. Поблукавши мій Петрусь, до мене вп'ять вернувсь. Котл. Н. П.  Словник української мови Грінченка