поворкотати

поворкота́ти

-очу, -очеш і поворкотіти, -очу, -отиш, док.

1》 Воркотати, воркотіти якийсь час.

2》 перен., розм. Виявляти якийсь час своє невдоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати.

Значення в інших словниках

1. поворкотати — поворкота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поворкотати — ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Воркотати, воркотіти якийсь час. 2. Видавати звуки, що нагадують воркотання.  Словник української мови у 20 томах
3. поворкотати — ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Воркотати, воркотіти якийсь час. 2. перен., розм. Виявляти якийсь час своє незадоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати. Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися (Фр., І, 1955, 89).  Словник української мови в 11 томах