поворкотати

ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Воркотати, воркотіти якийсь час.

2. перен., розм. Виявляти якийсь час своє незадоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати.

Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися (Фр., І, 1955, 89).

Значення в інших словниках

1. поворкотати — поворкота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поворкотати — -очу, -очеш і поворкотіти, -очу, -отиш, док. 1》 Воркотати, воркотіти якийсь час. 2》 перен., розм. Виявляти якийсь час своє невдоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поворкотати — ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Воркотати, воркотіти якийсь час. 2. Видавати звуки, що нагадують воркотання.  Словник української мови у 20 томах