полінце

полі́нце

-я, с.

Зменш.-пестл. до поліно.

Значення в інших словниках

1. полінце — полі́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. полінце — ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря .. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Панас Мирний); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (І.  Словник української мови у 20 томах
3. полінце — ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря.. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Мирний, IV, 1955, 287); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр.  Словник української мови в 11 томах